Поради психолога

Адаптація п’ятикласників до навчання у середній школі

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.

П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки щколи.

АДАПТАЦІЯ - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Причини можливих  проблем п’ятикласників  такі:

1. Починаються особистісні зміни, пов’язані з початком підліткового періоду. Починають формуватися ціннісні орієнтації, закріплюватися риси характеру, тому важливо, який поруч дорослий. Авторитет, зразок? Самооцінка дитини дедалі менше починає залежати від навчальних успіхів, а дедалі більше – від того, як її цінують та сприймають. Тому створення психологічної атмосфери доброзичливості, уважності, тактовності з боку всього педколективу є особливо важливим для  адаптації п’ятикласників.

2. Відбуваються об’єктивні зміни у навчальній діяльності: з’являються нові предмети і нові учителі; збільшується обсяг інформації, яку потрібно не просто прослухати, а запам’ятати; стає інтенсивнішим внутрішній ритм уроків; індивідуальний темп роботи учителя досить швидкий і діти не встигають за ним; п’ятикласникам ще потрібні фізкультхвилинки або паузи для розслаблення.

Труднощі у сфері спілкування з однокласниками є для дитини важливішими ніж проблеми у навчанні.  Кожна дитина повинна мати можливість компенсації, тобто прояву себе у чомусь іншому. Саме класний керівник має допомогти дітям, у яких щось не склалося, «підняти» їх в очах однокласників. Практичний психолог веде супровід адаптаційного періоду, що включає різні види роботи з учнями, вчителями, батьками.

ПОРАДИ БАТЬКАМ УЧНІВ 5 КЛАСУ

1.  Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

 6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

 8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

 9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

 10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

 11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

 12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

 13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

 14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

 15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Готуємося до ЗНО

 Поради школяру щодо самостійної підготовки:

1.Залежно від психологічного типу учня («жайворонок» чи «сова»)максимально використовувати ранкові або вечірні години.

2.Складаючи щоденний план підготовки, необхідно чітко визначити , що саме сьогодні потрібно повторити або вивчити.

3.Необхідно чергувати заняття й відпочинок: 40 хвилин занять, потім 10 хвилин – перерва (краще в цей час прийняти контрастний душ).

4.Напередодні тестування обов’язково необхідно виспатися. Бажано ввечері здійснити невелику прогулянку.

5.Обов’язково налаштуватися на успішний результат. Ніколи не можна думати про те, що із завданням можна не впоратися.

Ми впевнені: ви впораєтесь із ситуацією і добре складете ЗНО. Успіх неодмінно приходить до зацікавлених, наполегливих та завзятих.

 Під час підготовки до тестування перед школярем постає проблема великого обсягу матеріалу, який не завжди логічно між собою пов’язаний.

1. Для вирішення даної проблеми рекомендуємо робити шпаргалки-конспекти, в яких на окремих аркушах пропонуємо представити у вигляді логічних схем, моделей зміст вивченої теми. Основні розділи навчального матеріалу повинні бути висловлені у вигляді коротких тез зі встановленням логічних зв’язків між ними.

2.Головні положення, думки краще виділити червоним кольором , обгрунтування думок — синім, конкретизацію – коричневим , функціональні особливості – зеленим і т.ін. Стрілками позначити зв’язки , відносини тощо.

3.Займаючись художнім оформленням логічних моделей тієї чи іншої теми – розфарбовуванням рамочок, стрілок чи інших символів — ви зосереджуєтесь на основних моментах даної теми , встановленні зв’язків між окремими думками , осмисленні цілого. На думку психологів, чим більше часу учень витрачатиме на такі заняття, тим ефективною буде засвоєна інформація. Таким чином набувається важливий життєвий досвід легкого засвоєння важкого.

4. Після того, як ви опрацювали навчальну інформацію, склали логічну схему, оформили її, осмислили, шпаргалка , по суті, стає непотрібною. Ви вільно зможете відтворити навчальний матеріал.

5.Багато завдань можна швидше вирішити , якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє в результаті сконцентрувати увагу всього на одному — двох варіантах, а не п’яти — семи.

6.Не можна не враховувати стан нервової системи учня. Для вирішення цієї проблеми доцільно проводити міні-тренування майбутнього тестування, яке допоможе поступово адаптувати нервову систему до можливого майбутнього стресу. Тому бажано тренуватись на опублікованих тестах з потрібних предметів.

7.Також важливою є емоційна підготовка, яка допоможе школяреві впоратися із хвилюванням в перші хвилини тестування. Якщо ви дуже хвилюєтесь, то краще прикрити очі , розслабитися , пригадати щось приємне. І лише після того , як прийде « робочий стан», можна уважно прочитати запитання. Не може бути такого, щоб учень нічого не знав. Тому не слід засмучуватися та лякатися у першу ж хвилину. Рекомендується почати з того запитання, на яке учень може правильно відповісти. Поступово пригадаються й інші. Якщо відповідь невідома, то краще запитання залишити й приступити до наступного.

Рекомендації для учнів щодо самовиховання

1.Починати потрібно з набуття звички долати порівняно незначні труднощі, перешкоди.

2.Надзвичайно небезпечні будь-які самовиправдання. Це неправда не лише для інших, але й для себе.

3. Труднощі й перешкоди необхідно долати.

4.Прийняте одного разу рішення завжди має бути виконане до кінця.

5.Окрему мету необхідно дробити на етапи, накреслювати найближчі перешкоди, подолання яких створює умови для наближення кінцевої мети.

6.Максимально суворе дотримання режиму дня, розпорядку всього життя.

7.Систематичні заняття спортом.

8.Найголовніше у самовихованні — це самопереконання.

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

Проаналізуйте , чи завжди ви це робите:

1.Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2.Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3.Знаєте , як долати свої недоліки, або ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4.Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти.

5.Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел, володієте певними навичками.

6.Самостійно організуєте свою діяльність.

7.Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи? Чудово! Успіх іде за вами.

Ви відчуваєте певні труднощі? Є бажання подолати їх, але ви не знаєте як? Тоді наступна інформація для вас.

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні , підготуйте себе до цього , формуючи такі звички:

- Відповідайте за себе. Відповідальність – це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети , розподілити час і ресурси.

- Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах . Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати , що для вас важливо.

- Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

- Показуйте себе з кращого боку.

- Спочатку зрозумійте інших , а потім намагайтеся , щоб зрозуміли вас.

- Шукайте найкраще для розв’язання проблеми.

- Будьте вимогливими до себе.

Рекомендації для зняття психологічного напруження, зниження тривожності

Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:

1.Порахуйте до 10 та лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

2.Простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте й на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

3.Наберіть води та повільно випийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води.

4.Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин,ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

5.Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

6.Змочіть обличчя холодною водою.

7.Вийдіть з того приміщення , де вас знайшов стрес.

Для того, щоб ці методи допомогли, їх треба знати напам’ять і постійно виконувати.

Значення школи у нашому суспільстві перебільшити майже неможливо – не маючи атестату про загальну середню освіту, неможливо вступити до жодного ВНЗ; не отримавши досвіду спілкування з однолітками, складно адаптуватися в соціумі; саме школа покликана задовольняти навчально-пізнавальні потреби дитини і т.д. Але для того, щоб Ваша дитина ходила до школи з радістю і отримала максимум користі від одинадцяти років, проведених у її стінах, слід завчасно підготуватися до такої події як «перший раз у перший клас». Маємо надію, що наші поради допоможуть Вам у цьому.

Адаптація першокласника

Для полегшення процесу адаптації першокласника до навчання у школі та формування позитивної мотивації до навчання взагалі обов’язково слід враховувати рівень готовності дитини до школи. Пам’ятайте, що проблема готовності дитини до систематичного навчання є багатокомпонентною – крім розвитку у майбутніх першокласників функціональних навичок (читання, письма, лічби), обов’язковою є діагностика морфологічної (фізіологічної) та психологічної зрілості дитини.

Отримайте кваліфіковану консультацію дільничного педіатра з приводу готовності Вашої дитини до навчання у школі, якщо вона повільно росте (менше 4х см за рік), не має корінних зубів, часто хворіє(більше 4х разів за попередній рік тривалістю 25 і більше днів) або має хронічні захворювання. Пам’ятайте, що медики та психологи наполегливо радять не починати систематичне навчання, якщо на момент вступу до школи дитині не виповнилося принаймні 6 років і 6 місяців, оскільки це може негативно позначитися на стані її здоров’я!

Психологічна готовність до школи – це той рівень інтелектуальної, особистісної та соціальної зрілості Вашої дитини, за якого вона зможе швидко та легко адаптуватися до нової соціальної ситуації розвитку, ефективно оволодіє новим ведучим видом діяльності, яким є навчання, і матиме позитивну мотивацію до навчання у школі. Висновок щодо рівня психологічної готовності дитини до систематичного навчання робить психолог на основі збору анамнезу (попередньої бесіди з батьками чи вихователями в дитячому садку), особистої бесіди з дитиною та інтерпретації результатів психологічної діагностики. Пам’ятайте, що краще за Вас Вашу дитину не знає ніхто, тому будьте відвертими у розмові з психологом, щиро відповідайте на всі його запитання; підтримайте дитину, якщо вона соромиться незнайомої людини.

Якщо Ви не погоджуєтесь з висновком психолога щодо готовності дитини до навчання у школі і вважаєте, що з певних причин вона не продемонструвала свій справжній рівень, проконсультуйтесь з іншим фахівцем. Однак, пам’ятайте, що низький рівень психологічної готовності Вашої дитини до навчання у школі може спровокувати ускладнення процесу її адаптації до першого класу і, як наслідок, відсутність позитивної мотивації до навчання; шкільну дезадаптацію, неуспішність тощо. Будьте виваженими у своєму рішенні щодо початку систематичного навчання у школі Вашою дитиною!

Сензитивним (найбільш сприятливим) періодом для формування функціональних навичок читання, письма, лічби є молодший шкільних вік, тому не намагайтесь будь-що навчити дитину читати та писати ще до школи, особливо, якщо явного бажання у неї немає. Краще спрямуйте свої зусилля на розвиток її пізнавальних процесів (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мовлення і т.п.), що будуть міцною основою для формування зазначених функціональних навичок вчителем, а також дрібної моторики руки. У цьому Вам допоможуть різноманітні дидактичні, розвиваючі ігри та вправи, вправи на розвиток дрібної моторики(ґудзики, шнурівки, пальчикові ігри, малювання, вирізання тощо).

З метою полегшення процесу тривалого перебування дитини в школі, пропонуємо орієнтовний перелік необхідних запитань і відповідей до них.

Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Ви не маєте ставати другим вчителем, основне завдання батьків в допомозі першокласнику – безумовна, емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації дитиною власних дій з виконання шкільних правил.

Як підготуватися до першого вересня?

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити її в ритм «підйому і відбою».

Можна дозволити дитині взяти з собою улюблену іграшку або певний амулет, що забезпечує «зв’язок з батьками».

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу має бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці та ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у неї є можливість постійного контакту з батьками.

Приготуватися з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина зранку могла не поспішаючи поснідати, виконати необхідні гігієнічні процедури та зібратися.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували дитячого садка) останньої миті відмовляються розлучатися з мамою або татом, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все, не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є й інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху – спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

У процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

Як ставитися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто ставляться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, її невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від суті виконуваних завдань і фіксує її увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше ставлення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоча б іноді) власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти до школи.

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи).

Енурез (нетримання сечі).

Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, м’язів обличчя.

Яскраво виражена агресія.

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв’язок між школою і батьками. На жаль, учитель рідко знає про те, що відбувається з дитиною вдома після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі мають стати однодумцями, оскільки передусім від однонаправленості виховних впливів залежить їх ефективність.

Удачі Вам і Вашим першокласникам, успіхів і перемог!