Школа здоров’я

ПОРЯДОК
здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів

1. Цей Порядок визначає механізм здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів (далі — навчальні заклади) всіх типів і форм власності.

2. Медичне обслуговування учнів навчальних закладів здійснюється відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України «Про загальну середню освіту» та «Про охорону дитинства».

3. Медичне обслуговування учнів навчальних закладів включає:
— проведення профілактичних щеплень згідно з їх календарем після лікарського огляду;

— здійснення профілактичних заходів під час навчання;

— надання невідкладної медичної допомоги;
— організацію госпіталізації за наявності показань та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють.

4. Обов’язкові медичні профілактичні огляди учнів навчальних закладів проводяться щороку медичними працівниками у присутності батьків або осіб, які їх замінюють, у лікувально-профілактичних закладах. Довідку лікувально-профілактичного закладу про результати проведеного обов’язкового медичного профілактичного огляду батьки або особи, які їх замінюють, надають медичному працівникові навчального закладу.

5. Під час обов’язкових медичних профілактичних оглядів лікарі оглядають учнів та проводять обстеження, роблять висновок про стан їх здоров’я, визначають групу для занять фізичною культурою, дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування (за наявності показань), профілактичних щеплень, режиму, харчування та здійснення інших заходів.

6. Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють у навчальному закладі:
— заповнюють бланк довідки за формою 26 за результатами обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів;
— проводять антропометрію, термометрію, інші скринінгові дослідження;
— надають невідкладну медичну допомогу в разі гострого захворювання або травми;
— проводять ізоляцію учнів, що захворіли, а також спостереження за учнями, які були в контакті з інфекційним хворим;
— проводять просвітницьку роботу серед педагогічного колективу, батьків та учнів щодо здорового способу життя, збереження психічного здоров’я, виховання здорової дитини;
— організовують проведення поточної дезінфекції.

7. Профілактичні щеплення згідно з їх календарем після лікарського огляду проводять у медичному кабінеті медичні працівники навчального закладу із залученням медичних працівників лікувально-профілактичного закладу або у лікувально-профілактичному закладі.

8. Профілактичні щеплення згідно з їх календарем проводяться за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює.

9. Інформація про результати обов’язкових медичних профілактичних оглядів та проведені профілактичні щеплення навчальний заклад передає лікувально-профілактичному закладу за місцем проживання учня.

10. Узагальнена інформація про результати обов’язкових медичних профілактичних оглядів та загальний стан здоров’я учнів навчальних закладів щороку доводиться до відома педагогічного персоналу.

Табель оснащення медичних пунктів шкіл медикаментами та перев’язувальним матеріалом:

  1. Розчин йоду спиртовий
  2. Розчин брил.зеленого спирт.
  3. Розчин перекису водню 3%
  4. Настій валеріани
  5. Краплі м’ятні
  6. Парацетамол
  7. Цитрамон
  8. Папазол
  9. Активоване вугілля
  10. Трубчатий бинт №1
  11. Трубчатий бинт №2
  12. Бинти стерильні
  13. Бинти нестерильні
  14. Серветки стерильні
  15. Вата
  16. Лейкопластир котушковий
  17. Одноразові пов’язки
  18. Розчин аміаку
  19. Спирт етиловий

Профілактичні щеплення: «за» і «проти»Дуже актуальним і суперечливим в наш час є питання вакцинації. Багато батьків стають перед нелегким для них вибором: щепити дитину чи ні? Чому ця тема опинилась серед найбільш обговорюваних і болючих? Розберемося разом.
Що ж таке вакцинація, і для чого вона існує?
Щеплення, з моменту їх винайдення, стали найбільш ефективним та надійним методом захисту від інфекційних хвороб. Ще на початку минулого століття, багато з тих інфекційних хвороб про які ми зараз лише згадуємо, ставали причиною великих епідемій, інвалідності та смертності серед багатьох людей. Сьогодні, завдяки розробленим вакцинам, існує реальна можливість захистити дітей від значно більшої, ніж раніше кількості важких і часом смертельних інфекційних хвороб.
Завдяки профілактичним щепленням у світі щорічно попереджається як мінімум 3 млн. дитячих смертей, 750 тисяч дітей не стають інвалідами. Наприклад, таке захворювання як поліомієліт, яке зараз, завдяки вакцинації, повністю ліквідоване на території багатьох країн, в тому числі України, ще кілька десятків років тому ставало страшним вироком на все життя.
Дифтерія, епідемії якої забирали життя цілих поселень, в наш час виникає лише в поодиноких випадках. Завдяки вакцинації людство подолало страшну хворобу багатьох століть — віспу.
Чому ж зараз, коли завдяки вакцинам, ці і багато інших важких хвороб, залишились в історії, багато людей вважають, що щеплення непотрібні? Адже, без вакцинації хвороби, від яких ми захищаємо своїх дітей можуть повернутися! А ті інфекції, які ще й досі не подолані і вважаються безпечними дитячими хворобами, насправді дуже небезпечні своїми ускладненнями. Наприклад, смертність від кашлюку серед маленьких дітей в декілька сотень разів перевищує смертність після введення вакцини, яка захищає від захворювання на цю хворобу.
Звичайно, ризик ускладнень після вакцинації існує, як і після вживання будь яких інших фармакологічних препаратів, але ризик ускладнень під час або після перенесеної інфекційної хвороби часом набагато більший і страшніший.На ведення вакцини в людини обов’язково повинна виникнути реакція — імунна відповідь. Завдяки цьому формується стійкість до того чи іншого збудника. На жаль, при зустрічі з будь-якою чужорідною речовиною виникають не тільки очікуванні реакції.Прийнято виділяти два типи реакції на введення вакцини:
— прищеплювальна реакція, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації, але не наносить збитку здоров’ю дитини й не є перешкодою для наступних введень тої ж вакцини;
— ускладнення, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації й перешкоджає повторному введенню тої ж вакцини. З юридичної точки зору «поствакцинальні ускладення» — це важкі й/або стійкі порушення стану здоров’я, що виникли внаслідок профілактичних щеплень.
Розрізняють загальні й місцеві прищеплювальні реакції. Загальні реакції найчастіше виражаються помірним підвищенням температури тіла, легким нездужанням, іноді спостерігається головний біль, порушення сну, відсутність апетиту, катаральні явища. При введенні вакцини підшкірно може з’явитися хворобливість, рідше припухлість у місті ін’єкції (місцева реакція). Як загальна, так і місцева реакція після щеплень переносяться легко і тривають не більше 3-х днів.
Своєчасно не зроблене щеплення від краснухи у дівчаток, може призвести до захворювання на цю хворобу під час вагітності, що майже в 100% випадків веде до важких вроджених вад плода. Перенесене захворювання на паротит у хлопчиків часто загрожує безпліддям, а кір, особливо в дорослому віці, дуже небезпечний своїми ускладненнями, такими як коровий менінгіт та енцефаліт, які часто закінчуються смертельно. Вірусний гепатит, менінгіт, туберкульоз — інфекційні хвороби, які лишають по собі важкі наслідки на все життя, і лише вакцинація дає шанс уникнути їх.
Дуже часто причиною виникнення ускладнень після щеплення вважають вакцину. Та в більшості випадків причиною є недообстеження дитини. У день профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд з обов’язковим вимірюванням температури тіла для виключення гострого захворювання.Адже вакцина — це ослаблені мікроорганізми, які при введенні сприяють виробленню антитіл проти цієї чи іншої інфекційної хвороби — в цьому і полягає суть імунізації, але якщо ввести вакцину в ослаблений хворобою організм, реакція може бути різною. Тому навіть елементарні клінічні аналізи крові та сечі, зроблені дитині перед щепленням, будуть дуже інформативні для лікаря в плані наявності в організмі початкової стадії хвороби, яка ще не проявляється зовні, і нададуть можливість відкласти вакцинацію до більш сприятливих часів.
Необхідність проведення імунізації визнає весь цивілізований світ. Тільки завдяки вакцинації світова медицина змогла покласти край масовим епідеміям.Термін введення вакцини та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам.
Через велику кількість негативу, щодо вакцинації, що розповсюджується останнім часом в тому числі і через засоби масової інформації, охоплення щепленнями населення скоротилось. А якщо охоплення щепленнями становить менше 95 % — виникає загроза всякого роду епідемій інфекційних хвороб.
Ні один із батьків не є ворогом здоров’ю своїх дітей, а відмова від щеплень є зло по відношенню до дитини. Щепитись чи ні — вирішує кожен із нас сам. Але як би там не було, навіть ті спеціалісти, які негативно ставляться до вакцинації, на сьогодні альтернативи профілактичним щепленням не мають. Тому необхідно правильно та адекватно оцінювати ризики і виважено приймати рішення щодо цього життєво важливого питання.
Профілактичні щеплення проводяться тільки обноразовим або самоблокуючими шприцами.
Будь — яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає!
Профілактика туберкульозуТуберкульоз — це хроничне інфекційне захворювання, збудником якого е мікобактерії туберкульозу, або палички Коха.
Показник смертності від туберкульозу в Україні становив на 100000 тис. населення в 2001 році — 22,4 (померло — 11021), в 2002 році — 20,4 (9865), в 2003 році — 22,0 (10638).
За даними ВООЗ, туберкульозом інфікована одна третина населення нашої планети. Не тільки соціальні умови, а й біологічні властивості мікобактерій стали причиною епідемії туберкульозу в сучасних умовах. Висока стійкість мікобактерій і крапельно-повітряний шлях передачі їх ускладнюють боротьбу з туберкульозом. Вдихання мікобактерій туберкульозу призводить до захворювання органів дихання: 95-98% їх припадає на туберкульоз легенів; позалегеневі форми туберкульозу (шкіри, нирок, суглобів і кісток та ін.) зустрічаються рідко — менше 1%.
Мікобактерії туберкульозу зберігаються в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців. Збудник хвороби стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого, в сирому молоці хворої на туберкульоз корови. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору дезінфектантів.
В навколишньому середовищі існує досить великий резервуар туберкульозної інфекції, що обумовлює напружену епідемічну ситуацію. Захворюваність на туберкульоз у м. Києві за останні 8 років зросла в 1,2 разу.
Так, в 2001 році на туберкульоз органів дихання захворіло 939 чоловік (35,6 на 100 тисяч населення), в 2002 році — 932 хворих (35,7 на 100 тис.), в 2003 році -1080 (41,3 на 100 тис.). Серед них є випадки асоційованої тубінфекції з ВІЛ/СНІД.
Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження поширення його серед людей. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха).
Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. В Києві використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: туберкулінодіагнос-тика (реакція Манту), флюорографічне обстеження та лабораторні методи.
Позитивна реакція Манту — наявність папули (інфільтрат) діаметром 5 і більше мм. Негативна реакція проби Манту спостерігається у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, у 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген.
З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання встановлено періодичне (1 раз на 1-2 роки) флюорографічне обстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Щорічним флюорообстеженням підлягає населення, яке має підвищений ризик захворіти на туберкульоз. Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Джерелом захворювання часто бувають люди похилого віку, особливо одинокі громадяни, особи без постійного місця проживання, мігранти, інваліди та ін. Всі вони потребують особливої уваги медсестер товариства Червоного Хреста.
Лікування хворих на туберкульоз-важкий і тривалий процес (1-2 роки).
СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
1) соціальна;
2) санітарна;
3) специфічна;
Соціальна профілактика -оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.
Санітарна профілактика — передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем).
Специфічна профілактика — це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.

Пам’ятайте!!!
Дотримання правил особистої гігієни та виконання
рекомендацій, вказаних у пам’ятці, вбереже Вас від захворювання на туберкульоз.