Формування життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх закладах(знайомство з основними положеннями програми «Формування життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх закладах»).

    У житті дітей та дорослих достатньо ситуацій, які є психотравмуючими, такими, що незалежно від їх результатів, суттєво порушують базове почуття безпеки. Останнім часом перелік цих ситуацій значно розширився. Це викликано тими соціально-політичними подіями, які переживає наша країна: анексія Криму, військові дії на сході, вимушене переміщення в інші регіони. У випадку нашої країни ситуація ускладнюється ще й тим, що ніхто не знає, як довго триватимуть ці події, що, без перебільшення, у багатьох викликає емоційні розлади, переживання втрати близьких, страхи та розчарування. Найбільш вразливою категорією при цьому є діти, жінки, для яких переселення, бойові дії, втрата рідних є психотравмуючою подією.

У світовій практиці подолання надзвичайних ситуацій, здатних спричиняти травматизацію, склались два підходи, один із яких орієнтується на концепт «резилієнс», інший на концепт «травма». Кожен із цих підходів має свої особливості.

Перш ніж розглянути ці особливості, з’ясуємо, що ж таке резилієнс.

За визначенням ВООЗ,

Резилієнс – це здатність відносно добре справлятися з важкими ситуаціями, сповнення особистими ресурсами.

Іншими словами, це здатність організму, особи зберігати рівновагу, певну стабільність у складній ситуації, ефективно розв’язувати не тільки завдання з адаптації до умов, що змінюються, а й завдання з розвитку. Резилієнс полягає у здатності людей протистояти дії стресорів без потрапляння в стани, пов’язані з психічними розладами.

 

Підходи до надання допомоги людям у надзвичайних ситуаціях

Резилієнс Травма
Орієнтується на посилення ресурсів сім’ї, громади і людини під час опанування складної ситуації, захист та сприяння психосоціальному благополуччю Орієнтується на запобігання, діагностику та лікування наслідків психічної травматизації
Ідея: більшість людей під час та після надзвичайної ситуації здатні протистояти психічній травматизації Ідея: більшість людей внаслідок надзвичайної ситуації мають ознаки психічної травми
Фіксується на питаннях психічного здоров’я та благополуччя Фіксується на питаннях психічного нездоров’я
Вивчає механізми збереження нормального функціонування людей Вивчає механізми порушення нормального функціонування людей

Як бачимо, прибічники підходу «травма» фокусують увагу на психічних розладах, спровокованих травмуючи ми подіями.

Фахівці, орієнтовані на підхід резилієнс, з огляду на розуміння про здатність людей протистояти травматизації, закликають фокусуватися на ресурсах, тобто сильних сторонах людей та громад, що дозволяють їм справлятися зі складними обставинами.

У різних дослідженнях виокремлюються різні психологічні властивості та навички, що утворюють резилієнс. На основі літературних та дослідницьких даних виокремлюють такі складники резилієнс у дітей

  1. Базова позитивна життєва позиція:

спокійно-позитивний емоційний фон життя

базове почуття безпеки та суб’єктивне благополуччя

позитивне мислення

  1. Оптимістична налаштованість, життєстійкість:

оптимізм, здатність зберігати відчуття перспективи та надію

використання активних і продуктивних стратегій опанування

участь, самоконтроль, прийняття ризику

самоефективність

  1. Навички та якості, що допомагають розв’язанню проблеми:

інтелект, конструктивне мислення, інтелектуально-особистісний потенціал подолання

здатність знаходити альтернативи, різні варіанти розв’язання проблеми, гнучкість, креативність

здатність формувати план дій, наполегливість і поступовість в його реалізації

  1. Соціальні зв’язки, стосунки з оточенням, здатність надавати та отримувати допомогу:

участь та почуття приналежності

здатність до підтримування стосунків, дружби, кооперації, солідарність

соціальна компетентність та просоціальна поведінка (відповідальність, емпатія і турбота, навички спілкування, почуття гумору, легкість у спілкуванні з іншими людьми)

здатність розуміти почуття інших людей

  1. Автономія, самостійність, самоконтроль:

самостійність, певна незалежність у думках та вчинках

інтернальний локус контролю

здатність піклуватися про себе, розвинена ідентичність, здатність діяти незалежно

саморегуляція, самоактивація, самоконтроль

усвідомлення здатності контролювати результати своїх рішень

  1. Наявність прагнень та орієнтація на майбутнє:

здорові очікування, планування, постановка завдань

спрямованість на діяльність, працелюбність і працездатність

успішність у навчанні та соціальній активності

спрямованість у майбутнє

Враховуючи теоретичні підходи до визначення резилієнс у дітей, розроблена комплексна модель психосоціальної допомоги.

Ця модель складається з трьох рівнів допомоги і описує механізм перенаправлення дитини в рамках цієї моделі.

На базовому рівні допомога надається усім дітям, які навчаються у закладі освіти, силами педагогів і адміністрації. Вона передбачає створення сприятливих для розвитку резилієнс дитини умов як у навчальному класі зокрема, так і у закладі освіти загалом, що дозволяє допомогти дітям у вирішенні їхніх емоційних проблем, налагодити безконфліктне спілкування з однолітками, сприяти розвитку в учнів просоціальної поведінки.

На наступному рівні допомога надається дітям, які мають сильніші прояви стресу, проблеми з гіперактивністю і поведінкові проблеми, силами силами практичних психологів закладів освіти у рамках психокорекційної програми з розвитку стресостійкості у дітей.

На третьому рівні допомога надається поза межами школи тим дітям, які мають високий рівень психологічних проблем, силами вузьких спеціалістів.

Зважаючи на це, у рамках проекту «Комплексна психосоціальна допомога дітям, підліткам та родинам, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні» розроблена програма тренінгу «Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах».

Мета програми – підготувати педагогів до роботи з життєстійкостю/стресостійкістю у педагогів.

Чому саме педагогів?

Педагог, вчитель, взаємодіючи з дітьми у процесі їхнього щоденного  шкільного життя має потужний ресурс впливу на психологічне благополуччя дитини, що повністю відповідає природі та сутності феномену резилієнс.

Програма розрахована на 36 годин та складається з 11 модулей:

Формування довіри та початок роботи

Базове ставлення педагога до дитини, яка пережила травмуючи подію

Резилієнс і травма

Підсилення впевненості дитини в собі та само ефективності

Оптимізм та позитивний настрій

Підтримка соціальних контактів і перша психологічна допомога

Психологія прив’язаності

Шляхи розвитку дитини

Педагогіка групи

Піклування педагога про себе

Інтеграція нових знань і навичок у роботу педагога