Протидія булінгу в умовах навчального закладу

         Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань. Булінг – достатньо нове поняття в нашому житті, але явище, яке воно позначає, на жаль, нам добре і давно відоме. У художній формі ця проблема була розкрита у фільмі «Опудало» (рос. «Чучело»). Що ж це за явище таке, за якого дитина стає «білою вороною» та «цапом — відбувайлом», а сьогодні — жертвою булінгу?

         БУЛІНГ (від анг. bully – хуліган, забіяка, задирака) – визначається як утиск, дискримінація, цькування. Вчені визначають шкільний булінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей.

         На сьогодні булінг перетворився на доволі поширене явище, за яким стоїть ціла низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем. Булінг – це не просто бешкет та пустощі. Це особлива форма стосунків, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Булінг – явище більш характерне для загальноосвітніх шкіл, де учні об’єднані формально (за віковим принципом), і менш характерне для музичних, художніх шкіл тощо, де діти об’єднані спільним інтересом. Соціальна структура булінгу виглядає так: переслідувач (переслідувачі), свідки, жертва.

         Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих недостатній або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальні, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики.

         Знущання більш поширені в початковій або середній школі, рідше — у старшій. Однак, варто зазначити, що у старшій школі булінг набуває більш прихованого характеру. Кривдники — хлопці частіше застосовують фізичне насильство, дівчата – дражняться, поширюють чутки, ігнорують та бойкотують жертву. Фізичне насильство більш помітне, складніше помітити психологічне насильство. Сьогодні набирає обертів кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або фото, зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

         Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

         Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

         Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, неприємні рухи тіла та міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

         Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фотографування та відеозйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.

         Жертви булінгу зазнають чимало страждань. Шкільне цькування спричиняє небезпечні довготермінові психологічні наслідки – низька самооцінка, самотність, відсутність почуття безпеки, депресія і, навіть, суїцидальні настрої.

         Хто такий переслідувач? Це дитина, яка, насправді, невпевнена в собі і приховує свою слабкість і неспроможність. Із переслідувачами підтримують дружні відносини, тільки щоб не стати жертвою і, в такий спосіб, захистися від насмішок або будь-якого іншого прояву знущання.

         Для переслідувача часто характерні такі риси: вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють; часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів); не виявляють співчуття до своїх жертв; якщо це хлопчики, то вони зазвичай фізично сильніші за інших.

         Є діти, які можуть з однаковою ймовірністю стати як переслідувачами, так і жертвами. Це агресивні діти і скаржники. З одного боку, всі ці якості можуть стати причиною неприязні однолітків, з іншого – саме ці якості іноді дозволяють дитині отримати владу над іншими і утримувати її.

         Варто пам’ятати, що дитина-переслідувач так само потребує уваги і допомоги педагога та шкільного психолога, як і дитина-жертва. Часто переслідувачі походять із кризових сімей, де батьки постійно сваряться, не приділяють дитині належної уваги, зловживають алкоголем, або й взагалі така дитина може бути свідком чи жертвою домашнього насильства.

         Жертвами булінгу найчастіше стають діти з незвичайною зовнішністю (помітні шрами, косоокість тощо, або ж зовнішністю, не звичною для даної громади, – інший колір шкіри, розріз очей тощо); замкнуті і сором’язливі діти, діти з низькою самооцінкою, неуспішні у спілкуванні; діти, у яких немає друзів серед однолітків (більш успішні в спілкуванні з дорослими, часто діти зі специфічними інтересами, що призводить до сприйняття їх як «диваків», талановиті та обдаровані); фізично слабші за однолітків хлопчики; у молодших класах – неуспішні у навчанні, неохайно одягнені діти.

         Жертвою булінгу може стати дитина, погляди якої відрізняються від загальноприйнятих у даному колективі, новий учень у класі, родина якого була активним учасником протестних акцій. Діти можуть не розказувати про ці випадки нікому з дорослих. Особливо це стосується хлопчиків, від яких батьки, через поширеність гендерних стереотипів, вимагають, щоб ті були мужніми і протистояли цькуванню.

         Потрібно пам’ятати, що особливо важливими для дитини, яка страждає від цькування у школі, є здорові відносини у сім’ї, підтримка, достатні прояви любові, а, також, наявність активного соціального життя поза школою – участь у гуртках, друзі зі схожими інтересами тощо. Якщо центральне місце у житті дитини займає школа, а вдома вона не почуває себе затишно і в безпеці, то булінг у класі переживається дуже болісно. Є випадки, коли, доведені до краю діти, вчиняють самогубство або ж брутально розправляються з однокласниками (випадки масових розстрілів у школах).

Рекомендації

  • Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.
  • Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу — перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.
  • Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам або своїм батькам.
  • Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини

в колективі, звертатись до практичного психолога.

  • Для вирішення ситуації, шкільному психологу варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але й з усім класом.