Україна пам’ятає… Урок – реквієм до 85-річчя голодомору 1932-1933 років на Україні

viber image1

Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Такими словами звернулися ведучі реквієму до присутніх у залі. Про голодомор у Лебедині розповіла науковий співробітник художнього музею ім. Б. Руднєва Л.Л. Аксененко. Щоб краще зрозуміти, що відбулося в ті роки, були використані хроніки тих подій, звучали журливі пісні про них. Ролі жінки-матері та України виконали учні 8-А класу, ведучими були учні 10 класу. На заході прозвучали молитви за Україну та кращу долю за неї, в пам’ять про померлих запалили свічки і вшанували хвилиною мовчання. У кінці уроку десятикласники роздали по шматочку хліба усім присутнім у залі – символ життя майбутніх поколінь.ба усім присутнім у залі – символ життя майбутніх поколінь.

2 viber image