Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самопова­ги дитини, а також покращення спілкуван­ня у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості ди­тини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

•   завжди підкреслюйте все добре й ус­пішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

•    не чиніть тиску на підлітка, не висувай­те надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

•   демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

•    сприймайте, любіть своїх дітей таки­ми, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

•    підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюван­ням, не судіть її, знайте, що шлях до підви­щення самооцінки лежить через самостій­ність і власну успішну діяльність дитини;

•    слід тактовно і розумно підтримува­ти всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які поси­люють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підлі­ток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

 

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід  поводи­тися так:

1.  Залишайтеся самими собою, щоб ди­тина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2.  Дитина має почуватися з вами на рів­них, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле

3.  Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4.   Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рів­них, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5.  Зосередьте свою увагу на почуттях ди­тини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити що­разу, коли виникає пауза в розмові, викорис­товуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7.  Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8.  Спрямовуйте розмову в бік душевно­го болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні, хво­робливі речі.

9.  Намагайтеся побачити кризову ситуа­цію очима своєї дитини, приймайте її сто­рону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.

10.  Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. Ваша роль полягає в тому, щоб на­дати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорад­ним й дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її — ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. Якщо ви не знаєте, що го­ворити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

 

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

1.  Першим кроком у запобіганні само­губства завжди буває встановлення довірчого спілкування.

2.  Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні пси­хологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас — перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна вилива­ти на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комуніка­ція — жести, доторки тощо.

4.  Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і напо­легливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

 

 

 

ПОРАДИ І ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ТИХ,  ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1.  Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасть­ся побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою — ста­вити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3.  У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку — спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого — цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5.  У будь-якому разі, якщо ти занепо­коєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допо­може подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокої­тись, коли хтось виявляє співчуття до нашо­го горя і болю. Буде корисно заздалегідь до­мовитися про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6.  Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страж­дання, почнуть тебе розпитувати і пропону­вати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі — те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7.  У виникненні або посиленні пригні­ченого стану нерідко винна занижена само­оцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо ко­мусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється де­пресія.

9.  Корисно також займатися тим, що ті­шить тебе. Походи по магазинах і зроби са­мому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книж­ку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10.  Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практич­ною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим — тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12.  Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвенній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13.У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це паст­ка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєво­го тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психоте­рапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомога людям у кризо­вих моментах життя.